Культовий фільм Рідлі Скотта «Той, хто біжить по лезу» відзначає 40-річчя виходу на екрани

25 июня 2022 г. 20:10

25 червня 1982 року відбулася прем'єра фантастичного трилера «Той, хто біжить по лезу», який за результатами опитуванням науковців визнано найкращим науково-фантастичним фільмом в історії кінематографу.

За сюжетом на початку двадцять першого століття корпорація Tyrell розробила роботів, званих «реплікантами», які виглядали і діяли як люди і мали допомагати суспільству, реплікантам,

Коли репліканти моделі «Nexus-6», які використовуються для небезпечних позаземних досліджень, підняли заколот у далекій космічній колонії, вони стали поза законом на Землі. Поліцейські підрозділи, які називають «тіх, хто біжить по лезу», повинні були знищувати — або, говорячи їхньою мовою, «виводити на пенсію» — будь-якого репліканта, який повертається на Землю або створеного на ній, при цьому будь-який, визнаний винним у пособництві чи сприянні репліканту, засуджується до страти.

2019 року в Лос-Анджелесі Рік Декард готується залишити посаду «того, хто біжить по лезу». Проте його відкликають із відпустки у зв'язку з втечею з колонії реплікантів моделі «Nexus-6». Група прибулих на Землю втікачів складається з командира бойового загону Роя Батті, Леона, Зори й Пріс. Капітан Браянт розкриває Декарду тривалість життя моделей «Nexus-6» (кожна модель живе 4-ри роки) і дає в напарники Гаффа — кар'єриста, який говорить винятково «жаргоном». Вони мусять відшукати й знищити втікачів.

Фільм зняв англійський режисер Рідлі Скотт у березні-липні 1981 року за мотивами науково-фантастичного роману Філіпа Діка «Чи мріють андроїди про електричних овець?» (1968).

Головні ролі у стрічці виконали Гаррісон Форд, Шон Янг, Рутгер Гауер, Едвард Джеймс Олмос, Деріл Ганна, Джоанна Кессіді, Брайон Джеймс, Майкл Еммет Волш та інші.

На роль Декарда розглядалися багато відомих акторів у тому числі Роберт Мітчем і Дастін Хоффман. Зрештою вибір зупинився на Харрісоні Форді, завдяки його роботі у фантастичному фільмі «Зоряні війни» та участі у зйомках картини «Індіана Джонс: У пошуках втраченого ковчега» Стівена Спілберга

Після того, як Філіп К. Дік побачив Харрісона Форда в ролі Ріка Декарда на знімальному майданчику, Дік заявив: «Він був більшим Декардом, ніж я собі уявляв. Це було неймовірно. Декард існує!»

На роль Роя Батті, жорстокого, але надзвичайно розумного лідера реплікантів Рідлі Скотт вибрав Рутгера Хауера, навіть не зустрічаючись із ним особисто, бо бачив його роботи в кіно у режисера Пола Верховена. Філіп К. Дік особисто схвалив кандидпатуру Рутгера Хауера, описуючи його як «ідеального Бетті-холодного, арійця, бездоганного». Сам актор не раз говорив, що вважає свою роль у цій картині найзначущою у кар'єрі

Рутгер Хауер придумав багато винахідливих ідей для характеристики свого героя, наприклад, момент, коли він вистачає та пестить голуба. Культова фраза "Усі ці моменти будуть втрачені в часі... як сльози під дощем" стала також результатом імпровізації Хауера. Пізніше він обрав «Всі ці моменти» як назву своєї автобіографії.

Фільм хоча і провалився у прокаті (він зміг зібрати лише $32 868 943 у всьому світі при бюджеті в 28 мільйонів доларів) але з часом став культовим. Картина виграла премію «Хьюго» за найкращу постановку, і згодом була визнана яскравим зразком фільму в жанрі «Кіберпанк» та представником напрямку неонуар. У 1993 році фільм увійшов до «Національного реєстру фільмів» Бібліотеки Конгресу США.

Хоча Філіп К. Дік бачив лише перші 20 хвилин відзнятого матеріалу перед своєю смертю 2 березня 1982 року, він був надзвичайно вражений побаченим. А режисер сер Рідлі Скотт вважає цю кінокартину, своїм самим особистим та закінченим фільмом.